сліпота

-и́, ж.

1) Стан за знач. сліпий 1).

••

Кольоро́ва сліпота́ — високий ступінь розладу відчуття кольорів з випадінням одного або двох компонентів сприйняття світла.

Музи́чна сліпота́ — втрата здатності розуміння нотного письма.

Нічна́ сліпота́ — те саме, що гемералопі́я.

Практи́чна сліпота́ — зниження функціональної здатності зорового аналізатора до рівня, який не дозволяє здійснювати більшість видів професійної діяльності та обмежує можливість переміщуватися та самообслуговування.

Рефле́кторна сліпота́ — сліпота, яка виникає внаслідок рефлекторного спазму колових м'язів ока, що призводить до закриття очної щілини.

2) перен. Нездатність, невміння помічати те, що відбуваєтьсяо, правильно оцінювати його.

3) збірн., розм. Сліпі люди. || перен. Неписьменні, неосвічені люди.